Ікони видимо зображають того, хто невидимий і без постаті, але тілесно зображений задля слабкого розуміння. Бо Святе Письмо також приписує зовнішній вигляд Богові й ангелам
(св. Іван Дамаскин, Перше слово в обороні св. Ікон)
У давнину Бог, безтілесний і без виду, ніколи не зображувався. А тепер, коли Бог появився у тілі і з людьми живе, - зображаємо видимого Бога. Не поклоняюся матерії, але Творцеві матерії... І не перестану вшановувати матерії , якою довершується моє спасіння, але не величаю її як Бога
(св. Іван Дамаскин, Перше слово в обороні св. Ікон)
Шаную всяку матерію, через яку сталося моє спасіння, як повну божественної сили й благодаті. Чи ж не матерія дерево хреста, найщасливіше і триблаженне ? Чи не матерія гідна пошани, свята гора, лобне місце ? Чи не матерія благодатна й живоносна скала, святий гріб, джерело нашого воскресіння ? Чи не матерія чорнило і пресвята книга Євангелій?... Чи не матерія тіло і кров нашого Господа ? Тому або відкинь пошану й поклоніння всьому тому, або прийми на основі церковного передання вшанування ікон, посвячених Божому імені і Божим угодникам, і через те вони засяють благодаттю Святого Духа
(св. Іван Дамаскин, Перше слово в обороні св. Ікон)
Поклоняюся іконі Христа як воплоченому Богу; іконі Владичиці всіх Богородиці - як Матері Божого Сина; іконі Святих - як приятелям Божим, що до крові боролися з гріхом і наслідували Христа, проливши кров за Нього, який власну кров пролив за них... Бо почесть, що її віддаємо іконі, належить первовзору - говорить св. Василій
(св. Іван Дамаскин, Перше слово в обороні св. Ікон)
Коли ж Єдиний із Тройці задля невимовної своєї доброти прийняв людську природу, ставши до нас подібним, то довершилося з'єднання нез'єднаного, змішання того, що не змішується, - неописаного з описаним, необмеженого з обмеженим; того що немає форми , з тим що має зовнішню форму. Все це надзвичайне! Тому Христос відтворюється на іконі, і невидимий стає видимим, дістає природне описання свого тіла той, хто задля свого Божества перебуває неописаним.
(св. Теодор Студит, Перше заперечення іконоборцям)
Хто поклоняється зображенню, поклоняється тому, кого змальовує зображення. Бо не сутності зображення він поклоняється, але тому, хто намальований на ньому... Тому св. Василій говорить, що царем називають і царем і зображення царя, хоча цар один. Бо не ані сила, ані слава не розділюються ...Тому почесть зображення переходить до первовзору. Якщо вона переходить до первовзору, то не двоє, але одне і те саме буває вшанування і поклоніння, як один і той же первовзір, що йому поклоняються і в зображенні . - Покллоніння буває одній і тій самій особі Христа, хоч вона і була б намальована
(св. Теодор Студит, Лист до Платона про почитання ікон)
Ми вшановуємо Святих, але не виявляємо їм Божого служіння. І хоч ми їх називаємо нашими вождями в Божому Законі але їм не віддаємо Божої почесті
(св. Теодор Студит, Лист до Платона про почитання ікон)
Коротко кажучи, Боже вшанування виявляємо не іконі Христа, але Христові, що Йому віддаємо в ній поклоніння. І треба її вшановувати задля тотожності з особою Христа, не дивлячись на різницю сутності ікони... Тому треба зі страхом і побожністю приступати і поклонятися іконі, бо поклоніння належить Христові .
(св. Теодор Студит, Лист до Платона про почитання ікон)
Християнський портал КІРІОС за книгою "Перлини Східних Отців",о.Юліан Катрій, ЧСВВ