В цей день Церква Свята (східного обряду, яка послуговується Юліанським календарем) віддає честь пам’яті святого священномученика Антипи, єпископа Пергаму Азійського.
У роки апостольські, коли царював Доміціян, гоніння велике піднялося на християн. І розіслав цар по вселенній послання для князів і володарів, аби християни царським наказам корилися і приймали без будь-якого спротиву безумне зловір'я, і храми ідолів щоб всілякою вшановували честю. Виявилося тоді багато вірних, які слово Боже без страху ісповідували, і видно було велику мужність мучеників, які в Христі Спасі всюди подвизалися. Тоді церковний стовп віри і християнської істини основа, предвічного ж Божества єдинородного Сина Божого проповідник святий Йоан Богослов, прекрасний апостол, вигнаний був на острів Патмос, де ж явився йому в одкровенні між сімома світильниками Господь, Який велів писати до семи ангелів, тобто єпископів семи церков азійських, укріплюючи мученицькі собори. Там тоді устами Господніми згадано цього святителя Антипу так: "Антипа, свідок Мій вірний, вбитий був серед вас, де живе сатана". Був-бо Антипа святий єпископом Пергамської церкви. І з тих слів про нього, написаних в Одкровенні Йоановому, зрозуміло, яким був Антипа — вірним Христовим свідком, і якими були люди пергамські, які мешкання сатани в себе мали, посеред них же святий Антипа був наче світло посеред пітьми, троянда серед тернів, золото серед болота чи, краще сказати, посеред вогняної печі, за написаним: "Як золото в горнилі випробуване".
Там ані закон природи не бережуть, ані нема різниці між речами, але кожен за себе, і хто яку має силу, такою насилує инших. Кожного вважають хоробрим, і добрим, і праведним, якщо когось із християн здолає чи з тих, що на землі живуть, знищить. І коли була там християнська спільнота у великій від невірних кривді та бентезі, Антипа блаженний, винятковий муж, непохитний у вірі і постійний у добродійному житті, анітрохи не збентежився, але наче в ангельську природу з людини перемінився, міцно стояв проти супротивників, цілком нічого не боячись. Ще ж і виходив часто між люди, на катівські погрози не зважав і посеред них, наче зоря, світив світлом чистої і праведної віри, розганяючи пітьму ідолопоклонницького блуду. Через те біси, яких елліни вважали богами, всі звідтіля втікали, і жоден з них не смів у тому Пергамському граді перебувати, в якому ж святий Антипа мешкав. У снах-бо жерцям своїм біси являлися, кажучи: "Ні жертв ваших не куштуємо, ані не вдихаємо смороду і диму жертовного, бо християнський князь Антипа проганяє нас". Розгнівалося багато еллінів, на Антипу накинулися і, взявши його, тягнули на місце, де звичайно відбувалися нечисті їхні жертви. І сказав до нього ігемон: "Чи ти Антипа, який ані сам царських наказів не слухає, ще й инших непослуху вчить, і жертви, які ми богам приносимо, настільки бентежить, що ні одному з богів не дає жиром чи жаром насититися? Через те всі боги, покинувши град, пішли, і страшно, щоб якась біда велика не напала на град, якщо вони стерегти його більше не захочуть. Досить тобі, до сьогодні ти християнським чаруванням займався, покайся вже і законам нашим покорися, щоб боги, які прекрасним цим градом володіють, турботу про нас мали і пильнувати нас не переставали. Якщо ж зробити цього не хочеш і не відкинеш віри своєї, і богів наших вшанування зневажатимеш, то, за римським законом, достойними карами мучений будеш".
Відповів Антипа святий: "Одне знай, о ігемоне, що християнином я є, царському ж велінню, безумному й нечестивому, покоритися зовсім не погоджуюся. А тому що на питання твої належну відповідь дати годиться, відповідаю: якщо богів ваших, яким поклоняєтеся і їх же називаєте всієї вселенної володарями, так смертна людина прогнати може, як самі кажуть, і ті, яких же вважаєте захисниками вашими й оборонцями, вашої допомоги шукають, то з цього легко можете пізнати блуд свій, бо за свою кривду відімстити не можуть і визнають себе переможеними від однієї людини. Як тоді цілий рід людський чи один якийсь град від якоїсь біди зможуть визволити? Так розмірковуючи, ви маєте хоч би нині, від згубного блуду вашого відступивши, увірувати в Христа, який із небес зійшов, щоб спасти рід людський. Він — справді Христос, на закінчення віків прийде судити всіх і віддати кожному за ділами його — або почесть, або муку". Коли так благорозумно відповідав Антипа святий, ігемон знову почав говорити таке: "Ви новим, що самі винайшли, законам й уставам підкоряєтеся, зневаживши богошанування давнє, яке від початку прийняли ми від праотців наших, і як спадок від них прийшло до нас те, щоб шанувати богів. Ідучи ж за звичаями прабатьків наших, відступати від них не є добре, бо старе краще від нового, певніше й похвали достойніше те, що давністю часу утверджене. Через те мусиш і ти змінити свою віру, не йти за чоловіком, який недавно перед тобою з'явився, чарами якимись життя людей збентежив і розіп'ятий був при понтійському ігемоні Пилаті. Тому царським наказам покорися; аби з нами прожити безжурно, будемо тобі у всьому допомагати й синами люблячими будемо тобі, бо старість твоя того достойна, аби тебе, як батька, ми любили й шанували". На це святий Антипа відповів: "Якщо і незліченними доказами заглушите вуха мої, не буду настільки безумний і нерозумний, аби, прийшовши в останню старість і до смерти зблизившись, змінити свою віру, задля окаянного й безчесного цього життя відступити від утвердженого визнання віри. Не зваблюй розуму мого, який у божественних книгах весь час вправляється: від початку жодного з богів ваших не було, але пізніше з'явилися, і ніхто з них добра не зробив, ані жодної користи від них до нас не дійшло, але самі були мерзенні і скаредні люди, стали причиною злого життя инших пристрасних людей. Якщо ж давні недобрі устави берегти треба, то й Каїна-братовбивцю наслідувати треба. Чому не йдете за тими, що хотіли на небо залізти й не соромилися зі своїми сестрами змішатися, — через те і потоп був, винищуючи рід їхній, бо праведним і благочестивим шляхом ходити не хотіли. Якщо і ви беззаконня їхні наслідувати захочете задля давньости їхньої, то вже не водою, а вогнем вічним покарані будете, і черви незасинаючі вас їстимуть, якщо не покаєтеся".
Коли те й більше говорив муж святий, схопили його нечестиві люди і до храму Артеміди тягнули, де був віл мідний. Його ж сильно розжарили, вкинули в нього мученика, який, знаменувавшись хресним знаменням, молився всередині вола, до Бога взиваючи: "Боже, Ти, що явив нам сховану від віків тайну Господа нашого Ісуса Христа, через Нього і недовідомі ради свої відкрив нам, дякую Тобі за все добро Твоє, що рятуєш тих, які уповають на Тебе. І мене в годину цю сподобив достойним бути вписаним в число святих мучеників, які постраждали в Ім'я Твоє Святе. Дух мій, що з життя цього нині відходить, прийми і дай мені в Тебе і в єдинородного Сина Твого знайти благодать. Не лише мене, а й тих, що після мене будуть, зроби учасниками милостині Твоєї, щоби всі прославляли Ім'я Твоє святе навіки. Амінь". Так і подібно Антипа святий молився довго, мучений у волі розжареному. Ще ж молився і за тих, що будуть вшановувати його пам'ять і звертатися через нього до Господа у всіляких хворобах (особливо при зубному болі). І, за весь світ помолившись, в руки Божі дух передав, наче сном заснув солодким, і зійшов на небо, славним мучеництва вінцем прикрашений. Мужі ж благочестиві, взявши святі його мощі, у тому ж граді Пергамі поклали чесно, і витекло з них миро, яке всілякі болячки людські зцілює, на славу Христа, Бога нашого, з Отцем і Святим Духом славленого навіки. Амінь.
Згідно «Житія святих» Димитрія Туптала (Ростовського).
* * *
"...знаю твої діла, і що ти живеш там, де престіл сатани, і що зберігаєш ім'я Моє, і не зрікся віри Моєї навіть у ті дні, коли у вас, де живе сатана, був убитий свідок Мій Антипа" (Одкр.2:13).
І саме в цей день, 24 квітня, щорічно у Вірменії та, загалом, численні вірменські громади, які наразі проживають у багатьох країнах світу на різних континентах, включаючи і Україну (вірменська діаспора), відзначають дуже скорботну віху своєї - такої непростої і багато в чому доволі трагічної (і водночас героїчної) національної історії: початок (1915 р.) жахливого й кривавого османського геноциду.
То був перший у ХХ ст. злочинний експеримент широкомасштабного народовбивства. І якому, до речі, передували відомі факти масових різанин вірменського населення в межах Османської імперії: і, зокрема, наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. А в цілому той геноцид був спрямований супроти, принаймні, трьох стародавніх християнських народів, що населяли терени тодішньої Османської імперії: власне, вірмен, а також ассирійців і понтійських греків. В т. ч. і в тій її частині, де знаходився, зокрема, і древній Пергам Азійський.
Ну а надалі вже мали місце й аналогічні звірячі жахіття і злочини геноцидів, учинених, скажімо, більшовицьким і нацистським сатанинськими імперіалізмами (в т. ч. і на теренах України), а також японськими окупантами (і, зокрема, в Китаї тощо), маоїстським, полпотівським та деякими іншими подібними диявольськими режимами тощо. Включно з деякими диктатурами в Африці та ісламістськими й іншими екстремістами і бузувірами. Крім того, чималі людські втрати й, передусім, серед мирного цивільного населення спричинили й всілякі запеклі збройні конфлікти, взаємопоборювання і розправи ("акції помсти" та "зачистки"), зокрема, на етнічному (расово-етнічному й мовно-етнічному), релігійному (етнорелігійному) та політичному ґрунті і т. п. В т. ч., скажімо, запеклі вірмено-азербайджанські конфронтації, масштабні воєнні злочини російської вояччини в Чечні та Сирії і т. ін.
І от 24 лютого 2022 р. спалахнув черговий і, причому, значно масштабніший та криваво-руйнівний і нищівний - по суті, близький до геноциду виток зухвалої збройної агресії вкрай озвіріло-диявольського кремлівського режиму проти України. Той, що приніс нові - жахливі й численні втрати і страждання нашому народу... І слава Богу за Україну та її відважних захисників-героїв!
Тим паче, що, скажімо, в день тодішнього старостильного Великодня, 24 квітня 2022 р., тобто рівно на 60-й день після початку цього повномасштабного вторгнення в українські землі, було оприлюднено пасхальне - натхненне й змістовне відеозвернення-привітання президента України й Верховного головнокомандувача ВСУ до українського народу. Так от, воно було озвучено ним у головному києво-руському храмі - Соборі Св. Софії: на фоні знаменитої фрески Оранти, яку супроводжує напис такого біблійного пророцтва й обітниці щодо "міста Божого": "Бог посеред нього - воно не захитається; Бог допоможе йому з раннього ранку" (Пс.45:5,6).
(Вочевидь, маємо тут молитися, аби така духовна - молитовно-переможна постава у вітчизняного вищого держкерівництва була не епізодичною та суто фарисейськи-показною - кон'юнктурно-зовнішньою, а направду мала своє подальше й належне - логічне й глибоке продовження і розвиток. А також реально та переможно заторкнула й поширилася і на інші гілки, структури та органи української влади та, загалом, усе наше суспільство, увесь український народ...)
Опріч цього, у переддень до того Великодня, 23 квітня, новостильні християни згадували св. Юрія (Георгія) Переможця, а от наступного дня, 25 квітня, виповнилася 77-ма річниця переможної зустрічі у 1945 р. на Ельбі військ країн - союзників по Антигітлерівській коаліції у 2-й світовій війні. І як каже мудрість Святого Письма, "коня готують на день битви, але перемога - від Господа" (Пр.21:31).
А також. А от наступного - третього дня тогочасних Пасхальних святкувань Христового Воскресіння, тобто перемоги Божого Світла над пекельною темрявою, 26 квітня, виповнилася 36-та (9х4, або 12х3)) річниця з'явлення - "впала з неба" над українським Поліссям апокаліптична "велика зірка", що "ім'я цієї зірки "полин"" (Одер.8:10,11). І яка, та Чорнобильська катастрофа, по суті, заманіфестувала незворотній і, до того ж, досить нетривалий - тріумфально-переможний процес і період агонії-руйнування і остаточного розвалу т. зв. "європейського соцтабору" і самої Московської комуно-совдепівської імперії зла, безбожництва і беззаконня. І що, зрештою, призвів, зокрема, до переможного відновлення 24 серпня 1991 р. національно-державної самостійності і незалежності України.
І Слово Боже ще також наголошує щодо майбутньої долі згаданого вище "міста Божого", зокрема, так: "Бо ось, темрява землю покриє, а морок - народи; а над тобою засяє Господь, і слава Його явиться над тобою. І прийдуть народи до світла твого, а царі - до [того переможного] сяйва, яке сходить над тобою... і... багатство моря повернеться до тебе, надбання народів прийде до тебе" (Іс.60:2,3,5). І так виглядає, що це пророцтво - і особливо на прикладі якраз Києва й України - почало досить конкретно здійснюватися саме в перебігу нинішньої російсько-української війни...
Й тому пам'ятаймо про всі ці незчисленні невинні жертви отих та всіляких інших - неймовірно жорстоких і нещадних сатанинських злодіянь, загарбницьких війн та безглуздих кривавих конфронтацій, протистоянь і міжусобиць і т. ін. Та - за заступництвом св. священномученика Антипи, єпископа Пергаму Азійського - молитовно просімо і благаймо милостивого й преблагого Господа: щоби Він простив їм усі їхні гріхи, помилки і переступи - вільні і невільні та прийняв їхні душі у Своє Царство Небесне. Амінь.
А також твердо віримо і знаємо, що всемогутній і всезнаючий Господь-Серцевидець неодмінно й справедливо воздасть і відплатить, а особливо на Своєму остаточному - Страшному суді, кожному та всім тим НЕРОЗКАЯНИМ - гидотним і мерзенним покидькам і нечестивцям-людожерам, винним у рясному й масовому пролитті невинної крові. А також обов'язково і тим бездушно-безвідповідальним людям, включаючи і деяких т. зв. "християн", що - в демонічному самозгубному засліпленні та всуціль спотвореній ментальності - цинічно підтримували і схвалювали такі неймовірно жорстокі, звірячі злодіяння. Чи просто боягузливо зберігали, по суті, ігноруюче, байдуже мовчання. В т. ч. неминуче й тим з них, які мешкали і мешкають у нашій північно-східній сусідці - країні-агресорці й терористці. Амінь.